Одна ніч із "Бабою Ягою". Історія бойового виходу екіпажу ударного дрона

На червоно-чорному прапорі ОУН кольори символізують землю і пролиту за неї кров. 

В поезії Павличка червоний – то любов, а чорний – то журба.

У нашому ж репортажі червоно-чорні фотографії – це світловий ефект нічної роботи екіпажу ударного БПЛА. У темряві бійці підсвічують собі винятково червоними ліхтариками, які є менш помітними з ворожих дронів.

Кому харчів, кому фугасів

Ми прямуємо "в гості" до екіпажу ударного безпілотника 24-ої бригади імені Короля Данила.

Щоби не спокушати ворожу розвідку, пресофіцер залишає машину в кущах на під'їзді і вже пішки, городами, заходимо в населений пункт. Він критично близький до лінії бойового зіткнення, тому більшість мешканців покинули свої домівки. 

В одній із порожніх хат дронщики облаштували бойову позицію. Але приїздять сюди лише в нічний час: сонце їх тут ніколи не бачить – тільки місяць і зорі. Сталося так, що ми випередили бійців – вони прибули за кілька хвилин на важкому джипі. 

Боєприпаси та запасні батареї живлення хутко заносять до хати. Швидко виструнчують угору антени радіозв'язку. З транспортного контейнера дістають дрон "Перун" розміром зі стіл, за яким комфортно пообідали би дві людини. До нього приладнують чотири лапи з лопатями. І от бойова повітряна машина готова. 

На сьогоднішню ніч екіпаж має два типи вантажів: для росіян і для своїх. Для ворога – бомби (вони ж "бімби"), для своїх – піхоти на "нулі" – посилки з водою, харчами, батарейками, ліками, патронами. Що піхотинці замовляють, те їм і доставляють.

З посилок дронщики й починають нічну роботу. За принципом: спершу подбай про своїх, потім вже "пригости" ворога. Посилки майже однакові – кожна розміром з мікрохвильовку. Є точні координати місць, де необхідно їх скидати. Доставка вантажів на позиції ЗСУ – щоденна місія дронів-ваговозів, до яких належить і "Перун". 

Зашуміли мотори, дрон повільно робить метрів 30 вертикальної ходи, трохи зависає на тлі Великої Ведмедиці. Рушає. Підсвічений яскравим місяцем, він ще довго тримається в полі зору. 

Дійові особи та виконавці

Одна з кімнат будинку слугує "центром управління польотом". Тут працює обігрівач-генератор. Щоби прогрівалося швидше, обрали найменшу в хаті кімнату.

Трійко бійців вміщуються на старому дивані. Ми вже хвилин двадцять як разом з екіпажем дрона, але до цього весь час порпалися надворі в темряві, і от нарешті побачили одне одного при світлі.

Боєць Павло з позивним "Гайтавер" – найстарший за віком, в мирному житті – головний енергетик обласного рибгоспу на Поділлі. В екіпажі він виконує роль техніка-інженера, хазяїна квадрокоптера. Але, як і всі в команді, може бути пілотом, штурманом. 

Юрій – позивний "Коржик" – старший екіпажу, командир відділення і основний пілот "Перуна". В цивільному житті – програміст. Сьогодні його робочий інструмент – пульт керування дроном.

Максим ("Родзинка") – сьогодні він за штурмана – відповідає за зв'язок з командним пунктом і асистує Коржику. До війни він закінчив коледж, де вивчав комп'ютерні науки. Попрацювати не встиг – пішов на строкову службу в ЗСУ, там його й застала війна. За віком він наймолодший в екіпажі, натомість має найбільше військового стажу – понад чотири роки.

Четвертий боєць – сапер Славко. Він не в штаті взводу БПЛА, а є прикомандированим, "відповідає за бімби", споряджає і підвішує боєприпаси до дрона. Його руки завжди останніми торкаються апарату. Коржик не злетить, поки не побачить Славка біля себе. Такого порядку вимагає техніка безпеки в роботі з вибухівкою.

З меблевої полички і ящиків Славко мостить собі робоче місце і, наче торговець, розкладає свій "крам": міни 400-грамові, 900-грамові. А ще ФАБи – затрофеєні в росіян фугасні авіабомби. Вони розраховані для скидання з літаків, тож сапери їх дещо переробляють, зменшуючи вагу, адже цілу бомбу "Перун" не потягне.

Старі радянські ФАБи – єдині боєприпаси, пофарбовані в колір війни, традиційну військову "оливу". Решта – чорні, бо народилися вони вже в нашу добу – їх виготовляє інженерна служба батальйону з допомогою 3D-принтера.

Якби не ФАБи, не "калаші" у кутку і не камуфляжний одяг на хлопцях – хата би виглядала як просто сільська оселя, а ніяка не бойова позиція. Шафи, телевізор, дивани, пральна машина, газова плита – все з мирного життя.

Як випасають "Перуна" 

Два планшети – штурманський і пілота. На штурманському – загальна картина з супутника; можна побачити, як "Перун" прямує до Часового Яру.

При підльоті до цілі Коржик зменшує масштаб зображення на планшеті, так що стає видно хати й сараї приватного сектора на околиці міста. В частині з них напередодні наші розвідники виявили ворожі позиції – їх треба знищити. Підлітаємо до першої цілі.

– Як думаєте, двома "чотирисотками" завалимо цей будинок? – всміхаючись, запитує Родзинка.

– Може, так, а може, ні. Мені щось здається, що ні. Але зараз побачимо, – каже Коржик, готуючись скинути бомбу.

Він зосереджується. В такі миті всі троє ближче схиляються над планшетом, ледь не торкаючись лобами. Але так, щоби не підбити лікоть Коржику, чиї пальці – на кнопці "Скид".

І ось перша "бімба" відділяється і, просвердлюючи повітря, стрімкує до землі. Вибух, нечутний, але видимий камері "Перуна" – хмара пилу. Пів даху знесло, але будівля встояла. Не завалив її остаточно і другий 400-грамовий скид.

– Ай, так як і гадав! Треба було з тобою на щось закластися – на каву хоча б, то точно би виграв, – жартує Родзинка.

Коли дрон летить "на роботу" або повертається, хлопці мають кілька спокійних хвилин побалакати. Коржик і Родзинка мають спільне хобі – мультфільми-аніме, тож обговорюють новинки. Старший за віком Гайтавер у таких бесідах участі не бере.

– Максиме, – каже командир до Родзинки, – ти ж довше нас усіх служиш. Не хочеш стати офіцером?

– Ай, нашо воно мені!

– Та чого?! Це ж круто: рапорта подав, за місяць тобі сержанта дадуть, потім молодшого лейтенанта, старшого, і так пішов-пішов… Кар'єрний ріст аж до генерала. Будеш сало генеральське наярівать, відростиш пузяру таку, що зверху можна бокал пива поставить з коктельною трубочкою, щоби пити й руки з кишень не виймать. Посьорбав-посьорбав і поїхав до нас з перевіркою. Ми такі сидимо на цім дивані, "Перуна" свого випасаємо, а ти такий заходиш із пивом і трубочкою: "Шо, блін! Га?!".

Хлопці сміються, не відриваючись від роботи.

"Блін, 18 супутників! Але ж тіки шо було 35"

– Я вчора на розвідку літав, то знайшов такого самого "Перуна", як наш, – каже "Родзинка".

– Це де? – цікавиться Гайтавер. 

– Та біля заправки на в'їзді – висить на деревах, на гілках. Чий це може бути? Може, когось із нашої бригади, нє? Можемо сходить, забрати?

Гайтавер відкриває мапу на своєму смартфоні:

– Біля заправки, отут? Та ти здурів! Тут до москалів метрів триста – нас "задвохсотять" ще на підході! 

– Я готовий його зняти, якщо ви мене перенесете туди двома "Перунами". Зачеплю його карабіном і ми вчотирьох повернемося – я і три "Перуни", – сміється Родзинка. 

Хлопці сміються. 

– Максиме, тобі би сценарії писати до екшн-фільмів. А й справді, нащо тобі генералом бути – оце пиво тягати на пузі, ще розіллєш. Я передумав: після війни йдеш на курси сценаристів і – зразу у Голлівуд!

Дрон повернувся, сів на свій "космодром", викладений з чотирьох шлакоблоків. Хлопці йдуть його оглядати. Настає час механіка і сапера.

Гайтавер міняє батареї, перевіряє кріплення лопатей, щось підкручує ключиком. Разом зі Славком прикріплює боєприпаси. І знову на зліт.

Так хлопці відпрацьовують цілі – одна за одною. В останню ходку вирішують "закрити борг" – добити того стійкого будинка, з якого починали.

"Перун" вже майже біля цілі, і раптом лунає голос штурмана:

– Блін, 18 супутників лишилося! Але ж тіки шо було 35, шо за фігня?! 

– Ото маєш! На останній "бімбі"! Сподіваюся, що пронесе, – з досадою в голосі озивається Коржик.

Як пояснили хлопці, кількість супутників – що більше, то краще. Від супутників дрон бере координати. Більше супутників – більше інформації і точніше прицілювання. Чому раптом з 35-ти видимими лишилися всього 18? Примхи погоди? Вологість повітря? Атмосферний тиск? Вітер?

І от ціль вже майже у прицілі, скидати… Але в цю мить на екрані починається "сніг" – зображення зникає. Коржик таки встигає скинути останню "бімбу", але оцінити влучання вже не було можливості.

– А-йй, на самому інтересному місці, – досадує командир розрахунку.

***

В ту ніч вони зробили 4 транспортні і 8 бойових вильотів, скинули 22 боєприпаси, вразивши 9 цілей.

Хоч дрон і зветься "Перун", росіяни кажуть на нього "Баба Яга". Хай так. Зрештою казкова Баба Яга – персонаж страшний, нею лякають неслухняних дітей. В даному разі це вдала смислова паралель: лякайся, вороже!

Коли хлопці поралися біля дрона, і мерехтіли прикріплені до їхніх бронежилетів червоні ліхтарики, я відчував дивну кольорову естетику – танок червоних "світлячків" на чорному тлі нічного саду. Червоні руки, червоні обличчя, червоний дрон і темрява ночі. 

Я дозволив собі жартома порівняти хлопців із чортами в пеклі. Вони спершу хотіли образитися, але фотограф Олег показав їм фото, і ми вирішили, що чорти вони лише для ворогів – створюють їм пекло.

– А-а, ну коли так, то нормально: бути чортом для пі*арів я згоден. Плюс! Приймається! – сказав Гайтавер.

Вадим Петрасюк – текст, Олег Петрасюк – фото, для УП

* В даній публікацію всі цілі та цифри змінені з міркувань безпеки.